Основи конституційного ладу, Україна - демократична, правова, суверенна,
Україна - демократична, правова, суверенна, світська держава
конституційний лад держава правління
Відповідно до Конституції України (ст.1) Україна є демократична держава. Її демократизм знаходить вираз, перш за все, в забезпеченні в ньому: народовладдя; поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову; ідеологічної та політичної багатоманітності; місцевого самоврядування.
Як уже зазначалося, Конституція України закріплює прерогативу багатонаціонального народаУкаіни на всю владу, його повновладдя. Це означає, що український народ ні з ким не ділить владу, і ніхто, крім нього самого, не може претендувати на владу в Укаїни. "Ніхто не може привласнювати владу в Укаїни, захоплення влади або присвоєння владних повноважень переслідуються по федеральному закону". Отже, народовладдя є приналежність всієї влади народу, а також вільне здійснення народом цієї влади в повній відповідності з його суверенної волею і корінними інтересами. Народ України здійснює свою владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Залежно від форми волевиявлення народу різняться представницька і безпосередня демократія.
Представницька демократія - здійснення народом влади через виборних повноважних представників, які приймають рішення, які виражають волю тих, кого вони представляють: весь народ, населення, яке проживає на тій чи іншій території. Виборне представництво - найважливіший засіб забезпечення справжнього народовладдя. Його утворюють обираються народом державні органи та органи місцевого самоврядування.
Під виборами розуміється участь громадян у здійсненні народовладдя за допомогою виділення зі свого середовища шляхом голосування представників для виконання в державних органах або органах місцевого самоврядування належних їм функцій щодо здійснення влади відповідно до волі і інтересами громадян, вираженими на таких виборах. Вибори є вільними і проводяться на основі рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.
Одним з основоположних принципів демократичної організації держави, найважливішою передумовою верховенства права та забезпечення вільного розвитку людини є принцип поділу влади. У своєму класичному вигляді теорія поділу влади була сформульована Д. Локком і Ш. Монтеск'є. Її суть зводиться до того, що забезпечення свободи громадян різні функції державної влади - законодавча, виконавча і судова - повинні здійснюватися різними органами, незалежними один від одного і стримуючими один одного. Однак для забезпечення свободи, згідно з цією теорією, недостатньо одного лише розподілу влади між кількома органами. Потрібно, крім того, взаємне рівновагу таких органів, щоб жоден з них не міг отримати переважання над іншими, щоб кожен з них був гарантований від посягання на його самостійність з боку іншого. В результаті, різні влади, організовані подібним чином, не підпорядковані один одному, проте знаходяться в тісному зв'язку і взаємодії між собою. Жодна з них не може нічого зробити без інших, і в разі незгоди між ними вся державна діяльність повинна зупинитися. Але оскільки зупинитися вона не може, то силою речей, вважав Монтеск'є, влади будуть змушені діяти, і необхідність змушує їх діяти в згоді один з одним. Результатом цього і з'явиться їхнє взаємне стримування, що забезпечує свободу. Теорія поділу влади сприйнята конституціями багатьох країн, хоча конкретні форми її реалізації дуже різноманітні. У роки Радянської влади в нашій країні принцип поділу влади був відкинутий як чужий і неприйнятний. У кращому випадку він розглядався, висловлюючись словами К. Маркса "як прозовий ділове поділ праці, застосоване до державного механізму з метою спрощення і контролю". (Народ здійснював свою владу через Ради і всі державні органи були підконтрольні Радам).
Росія є правовою державою (ст.1). Ідея правової держави має багатовікову історію. Вона йде корінням в античне суспільство. Філософська основа теорії правової держави була сформульована І. Кантом, який і запропонував термін "правова держава". Сутність ідеї правової держави - його послідовний демократизм, утвердження суверенітету народу як джерела влади, підпорядкування держави суспільству. Правовим є така держава, яка визнає в якості своїх неодмінних особливостей і інститутів поділ влади, незалежність суду, законність управління, правовий захист громадян від порушень їх прав державною владою і відшкодування збитку, нанесеного їм публічним установою. Головне в ідеї правової держави - пов'язаність держави правом, що гарантує передбачуваність і надійність дій держави, захист громадян від можливого свавілля з боку держави та її органів. Говорячи про відповідальність держави перед громадянами, необхідно підкреслити, що для правової держави не менш важлива і відповідальність громадян перед державою і суспільством.
Суверенітет держави - це властивість держави самостійно і незалежно від влади інших держав здійснювати свої функції на його території і за її межами, в міжнародному спілкуванні. Суверенітет держави проявляється у верховенстві державної влади, її єдності та незалежності. "Суверенітет" (лат. Supraneitas, supra - вище), означає те властивість влади, в силу якого вона є вищою. Верховенство державної влади - це таке її стан, при якому над нею не стоїть і не може стояти ніяка інша влада. У конституційній державі вона обмежена правом.
Як зазначає І.А. Умнова, поєднання народного і державного суверенітетів - це «властивість і здатність держави самостійно визначати свою внутрішню і зовнішню політику за умови дотримання прав людини і громадянина, захист прав національних меншин і дотримання норм міжнародного права». Верховенство державної влади робить її єдиною політичною владою, виключаючи тим самим можливість існування поряд з суверенною державною владою будь-якої іншої політичної влади.
В ст.14 Конституції України вказується, що Україна є світською державою. Світським вважається така держава, в якому не існує офіційної державної релігії і жодне з віровчень не зізнається обов'язковим чи переважним. В такій державі релігія, її канони і догмати, а також релігійні об'єднання, що діють в ньому, не має права впливати на державний лад, діяльність державних органів і його посадових осіб, на систему державної освіти та інші сфери діяльності держави. Світський характер держави забезпечується, як правило, відділенням церкви від держави і світським характером державного утворення (відділення школи від церкви). Така форма взаємовідносин встановлена в ряді країн (США, Франція, Польща та ін.). У сучасному світі є держави, де узаконена офіційна релігія, звана державної або панівною. Наприклад, в Англії такою релігією є англіканська, в Ізраїлі - іудейська. Протилежністю світській державі є теократичну, в якому державна влада належить церковній ієрархії. Приклад - Ватикан.
Як світську державу Україна характеризується тим, що в ній релігійні об'єднання відділені від держави і "жодна релігія не може встановлюватися в якості державної чи обов'язкової" (ст.14).