Метод примусу - студопедія
Примус - це метод виховання, що полягає в застосуванні до порушника дисципліни заходів впливу дис-ціплінарного або майнового характеру, які Побужжя-дають його виконувати встановлені правила поведінки. Дан-ний метод застосовується до окремих несумлінних робіт-никам і виражається в застосуванні до порушників трудової дисципліни заходів як дисциплінарного, так і громадського впливу. Засобами примусу є покарання, і при їх застосуванні необхідно дотримуватися правил ефектив-ності покарань, до яких відносяться невідворотність покарання; індивідуалізація покарання; значимість міри покарання для працівника; справедливість покарання; облік тяжкості вдосконалення-шенного проступку.
З метою забезпечення трудової дисципліни ТК Україна (ст. 21, 22) і рядом інших централізованих і локальних актів визна-розділені обов'язки як працівників, так роботодавця. При цьому вони тісно взаємопов'язані, оскільки обов'язків одного боку трудового договору відповідають права іншої.
№ 125-ФЗ «Про вищу і післявузівську професійну освіту» 1); безпосередньо в організації обов'язки закріплені в статуті, правилах внутрішнього трудового розпорядку, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, положеннях про персонал, а також в колективному і трудовому договорах.
Згідно ст. 21 ТК Україна працівник, зокрема, зобов'язаний: дотримуватися трудової дисципліни; дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; виконувати встановлені норми праці; дбайливо ставитися до майна роботодавця та інших ра-цівників.
Загальні обов'язки роботодавця сформульовані в ст. 22 ТК РФ. Вони також можуть бути встановлені і конкретізірова-ни в правилах внутрішнього трудового розпорядку, статутах орга-нізацій, положеннях про дисципліну. Відповідно до ст. 22 ТК Україна роботодавець зобов'язаний: забезпечувати безпеку праці та умови, що відповідають вимогам охорони та гігієни праці; забезпечувати працівників устаткуванням, інструментами, технічною документацією та іншими засобами, необхідні-ми для виконання ними трудових обов'язків; своєчасно виплачувати заробітну плату; піклуватися про побутові потреби працівників, пов'язаних із використанням виконанням ними трудових обов'язків.
Трудовий розпорядок і дисципліна праці у кожного кон-конкретного роботодавця визначаються на основі вимог трудового законодавства правилами внутрішнього трудового роз-порядку. Згідно ст. 189 ТК Україна правила внутрішнього трудового розпорядку - це локальний нормативний акт, регламентують-щий відповідно до Трудового кодексу і іншими Федераль-ними законами порядок прийому і звільнення працівників, ос-новні права, обов'язки і відповідальність сторін трудового договору, режим роботи, час відпочинку , що застосовуються до робіт-никам заходи заохочення і стягнення, а також інші питання регулювання трудових відносин у даного роботодавця.
Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників організації. Порядок врахування думки виборного профспілкового органу, який представляє інтереси працівників при прийнятті локальних нормативних актів, що містять нор-ми трудового права, визначено ст. 372 ТК РФ.
Вони, як правило, є додатком до колективного договору (ст. 190 ТК РФ). Разом з тим це аж ніяк не орга-тельно, оскільки є істотні відмінності в процеду-ри прийняття зазначених актів, термін дії колективного до-говору обмежений, а також різні процедури дозволу розбіжностей і суперечок, які можуть виникнути між робо-тодателем і працівниками. Тому формальне об'єднання колективного договору і правил внутрішнього трудового распо-рядка може привести до необгрунтованої конкуренції в при-трансформаційних змін норм законодавства.
Діють також статути і положення для: воєнізованих гірничорятувальних частин по обслужива-нию гірничодобувних підприємств металургійної про-мисловості; воєнізованих гірничорятувальних підрозділів в транспортному будівництві; працівників організацій з особливо небезпечним виробництвом в області використання атомної енергії; працівників морського транспорту; екіпажів суден забезпечення Військово-Морського флоту.
Однією з відмінностей цих актів є наявність в них більш суворих і різноманітних, ніж для всіх інших працівників, заходів стягнення. Положення і статути про дисципліну обов'язкові для всіх працівників, які підпадають під їх дію. Ра-ботодателі не має права вносити в них будь-які зміни або доповнення.
Деякі особливості, що стосуються трудового розпорядку працівників, які підпадають під дію положень і статутів про дисципліну, можуть бути передбачені в правилах внутрішньо-го трудового розпорядку, проте вони не повинні суперечити положенням і статутам.