Переклад - договору на іншу фірму
"ПЕРЕКЛАД" ДОГОВОРУ НА ІНШУ ФІРМУ
Нерідко в господарську діяльність громадських організацій виникає необхідність в переоформленні договору генпідряду, боргів, активів з однієї юридичної особи на іншу. Які правові можливості керівника при здійсненні таких операцій і як не допустити помилок?
Вельми поширена ситуація: організацію заснували кілька засновників, але в подальшому активну участь в її діяльності приймає тільки один з них (назвемо його "керівник"), а решта фактично не роблять йому ніякої підтримки. У певний момент керівник укладає вигідний контракт. Аби не допустити бути обтяженим складними відносинами з іншими засновниками і піддавати дану і майбутні вдалі угоди будь-яким ризикам, він звертається до них з пропозицією продати їх частки в статутному капіталі, але отримує відмову.
У такій ситуації керівник, як правило, вирішує відкрити нову юридичну особу, в зв'язку з чим перед ним постає питання про можливість переоформлення договорів на нову організацію.
Поступка прав і обов'язків
Найпоширеніший спосіб передачі прав і обов'язків по операціях: укладення договорів поступки прав або переведення боргу (в залежності від того, на якій стороні виступає організація, яка вирішила поступитися права).
При передачі прав і обов'язків в порядку цесії або переведення боргу слід пам'ятати про обов'язкові вимоги до даних операціях, встановлених законом.
Зокрема, необхідно дотримати вимоги до форми договору поступки (наприклад, для того, щоб поступитися права за нотаріально оформленого договору, договір поступки необхідно укласти в тій же формі).
Для передачі боргу необхідно отримати згоду кредитора, оскільки особистість боржника має важливе значення (укладаючи з ним договір, кредитор орієнтується на фінансовий стан боржника, на наявність можливостей виконати зобов'язання і т.п.).
Для передачі прав кредитора за загальним правилом згода боржника не потрібна. Однак законом встановлено виняток, згідно з яким поступка вимоги по зобов'язанню, у якому особистість кредитора має істотне значення для боржника, без згоди останнього не допускається.
На цей момент особливу увагу слід звернути кредитним організаціям і компаніям, які купують відповідні права вимоги. Справа в тому, що з приводу даного виключення саме щодо зазначених організацій в юридичній літературі точаться запеклі суперечки. Немає єдиної думки з цього приводу і у судових інстанцій. Зокрема, активно обговорюється питання про можливість поступки прав зі стягнення простроченої заборгованості по споживчих кредитах організації, котра є кредитною і не має ліцензії на заняття банківською діяльністю. З цього приводу існує дві протилежні думки.
Одні стверджують, що банк може поступитися своїм правом вимоги до позичальника іншій особі, що не володіє статусом кредитної організації, інші - що кредитор у зобов'язанні з повернення споживчого кредиту може бути замінений на іншого кредитора тільки в разі, якщо новий кредитор є кредитною організацією.
На підтримку останнього твердження свідчить те, що кредитна правовідносини є специфічним видом, для якого характерні особливий суб'єктний склад, порядок укладення договору і т.д. тому в сфері споживчого кредитування для позичальника саме фізичної особи особистість кредитора має величезне значення.
Тому багато фахівців відзначають, що відступлення права вимоги за простроченими споживчими кредитами не може бути передана іншому кредитору, що не володіє статусом кредитної організації.
Гра "на інтерес"
Крім викладеного, необхідно враховувати і те, що для укладення деяких договорів необхідне дотримання певних правил, зокрема, передбачених статутом організації. Так, не завжди укладення угод належить до повноважень директора, а якщо і відноситься, то обмежена певними правомочностями інших органів управління.
Крім того, при поступку прав і переведення боргу слід дотримуватися обмеження, встановлені законом і статутом фірми для здійснення великих угод (розмір, з якого угода вважається великою, визначається законом і статутом організації) та правочинів із заінтересованістю.
Згідно із законом угодами з зацікавленістю вважаються угоди, в здійсненні яких зацікавлені члени ради директорів (наглядової ради) товариства: особа, яка здійснює функції одноосібного виконавчого органу товариства, в тому числі керуючої організації або керуючого; члени колегіального виконавчого органу товариства або акціонера товариства, що має спільно з його афілійованими особами 20 і більше відсотків голосуючих акцій товариства, а також особи, які мають право давати суспільству обов'язкові для нього вказівки.
Зазначені особи визнаються зацікавленими у вчиненні товариством правочину у випадках, якщо вони, їх дружини, батьки, діти, повнорідні і неповнорідні брати і сестри, усиновителі та усиновлені і (або) їх афілійовані особи є стороною, вигодонабувачем, посередником або представником в угоді: володіють (кожен окремо або в сукупності) 20 і більше відсотками акцій (часток, паїв) юридичної особи, яка є стороною, вигодонабувачем, посередником або представником в угоді; займають посади в органах управління юридичної особи, яка є стороною, вигодонабувачем, посередником або представником в угоді, а також посади в органах управління керуючої організації такої юридичної особи; в інших випадках, визначених статутом товариства.
З огляду на, що нова організація створюється керівником, який має намір переоформити договір на "свою" фірму, на моменти, пов'язані з зацікавленістю, слід звернути особливу увагу.
Якщо всі обмеження, встановлені законом і статутом, не перешкоджають укладенню договору поступки прав або переведення боргу, то керівник може переоформити договір на нову організацію.
Аналогічна ситуація складається з майном юридичної особи. Якщо перешкод, встановлених законом або статутом, немає і (або) всі необхідні вимоги для розпорядження майном дотримані, керівник має право здійснити переклад будь-яких активів на нову організацію. Але слід зазначити, що для розпорядження майном, як правило, статутами встановлені більш жорсткі обмеження (часто такі питання віднесені до компетенції колективного органу управління).
Крім викладеного, необхідність в передачі прав і обов'язків за укладеними договорами іншої організації може виникнути в зв'язку з рішенням різних організаційних, фінансових та інших питань (наприклад, неможливість подальшого виконання взятих на себе зобов'язань або необхідність "вийти" з договірних відносин при відсутності можливості безболісного дострокового розірвання договору).
У будь-якому випадку, з чим би не була пов'язана необхідність переоформлення договору, при здійсненні відповідних кроків повинні дотримуватися певних правил, враховуватися законодавчі вимоги і інтереси контрагентів.
Питання про можливість або навіть необхідності переоформлення договору на іншу особу виникають і при реорганізації юридичної особи або просто при зміні його найменування, оскільки і те й інше тягне необхідність врегулювання внутрішніх організаційних моментів і оформлення відповідним чином відносин з контрагентами.
Крім того, до реорганізації, зокрема, у формі виділення або поділу може вдатися і керівник в описаній вище ситуації. Правда, для цього йому буде потрібно врегулювати відносини з іншими засновниками.
У разі реорганізації або перейменування у керівництва компанії виникає необхідність у вирішенні таких питань, як державна реєстрація відповідних змін, передача прав і обов'язків по відношенню до всіх кредиторів і боржників нової юридичної особи, визначення балансової належності майна і т.д.
Конкретні шляхи вирішення перерахованих питань не є універсальними для реорганізації і перейменування.
Справа в тому, що при реорганізації відбувається правонаступництво між різними юридичними особами (оскільки в результаті реорганізації утворюється нова організація, а реорганізовуване юридична особа перестає існувати); вибула сторона (правопопередників) замінюється правонаступником.
При зміні ж найменування заміни не відбувається, мова йде про одне й те ж юридичну особу. При перейменування не змінюються основний державний реєстраційний номер організації (ОГРН), внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЕГРЮЛ), і індивідуальний номер платника податків (ІПН).
Дані відмінності і зумовлюють схему дій мінливої організації в оформленні внутрішніх організаційних питань і порядок взаємовідносин з контрагентами.
"Час міняти імена"
Отже, організація прийняла рішення про зміну найменування. Це може бути пов'язано з проведенням різних маркетингових ходів, створенням нового іміджу компанії і т.п. У будь-якому випадку організація має право вибрати нову назву, що не суперечить встановленим законом правилами.
Відомості про зміну найменування організації обов'язково відображаються в її установчих документах і вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Крім того, про внесення відповідних змін до ЕГРЮЛ і установчі документи необхідно повідомити податкову інспекцію.
Як уже зазначалося, зміна найменування не тягне виникнення нового суб'єкта. Тому передачі прав і обов'язків за договорами, укладеними юридичною особою під старим найменуванням, не потрібно. Досить повідомити контрагентів про зміну найменування та при необхідності внести відповідні зміни до укладених договорів, наприклад підписавши додаткову угоду до договору. При цьому має бути поданий контрагенту документи, що підтверджують зміни, що відбулися.
На виконання договорів і порядок взаємовідносин сторін зміна найменування однієї з них ніяк не впливає, тому що суб'єктний склад залишається тим самим.
Таким чином, в разі перейменування організації підставою для переоформлення договорів будуть документи, що підтверджують внесення відповідних відомостей в ЕГРЮЛ і повідомлення контрагента.
Оскільки при зміні найменування юридична особа не змінюється, то не потрібно змінювати балансову приналежність майна, переоформляти активи і т.п.
Однак з правами, наприклад, на нерухоме майно перейменованої організації ситуація дещо складніша. Фактично власник майна не змінюється, але в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та угод з ним буде значитися його старе найменування. Дана обставина може ускладнити використання цього майна, тому при зміні найменування організації, щоб собі ж полегшити життя, слід внести відповідні зміни і до Реєстру.
Підставою для зміни відповідних відомостей про власника майна також будуть документи, що підтверджують внесення відповідних відомостей в ЕГРЮЛ, і відповідну заяву власника в орган, який здійснює державну реєстрацію прав.
Аналогічна ситуація складається з ліцензіями на здійснення певних видів діяльності та іншими документами, в яких фігурує найменування юридичної особи.
Підводні камені реорганізації
При реорганізації юридичної особи процес врегулювання взаємовідносин з контрагентами, зокрема переоформлення договорів, і внутрішніх відносин в організації є більш складним. Це пов'язано з тим, що в даному випадку одна юридична особа перестає існувати і з'являється інше. Відповідно, виникає потреба в передачі прав і обов'язків, які раніше належали реорганізованої організації.
Відповідно до цивільного законодавства України в результаті реорганізації відбувається правонаступництво за всіма зобов'язаннями по відношенню до всіх кредиторів і боржників організації: права і обов'язки реорганізованих юридичної особи обов'язково переходять до знову утвореному, навіть зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Це правило встановлено імперативною нормою закону; воно гарантує інтереси кредиторів і виключає можливість появи "завислих" зобов'язань і, відповідно, виникнення ситуації правової невизначеності.
Передача прав та обов'язків, зокрема, за всіма укладеними договорами здійснюється відповідно до передавального акту або розподільчого балансу (в залежності від виду реорганізації: при злитті, приєднання та перетворення складається передавальний акт; при поділі і виділенні - розподільчий баланс).
Зазначені документи затверджуються засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про реорганізацію, і представляються разом з установчими документами для державної реєстрації знову виникла організації або внесення змін в установчі документи існуючих юридичних осіб (знову ж таки в залежності від виду реорганізації).
Слід зазначити, що якщо передавальний акт або розподільчий баланс не будуть представлені в орган, який здійснює державну реєстрацію змін, або в них будуть відсутні положення про правонаступництво, то в реєстрації нової юридичної особи буде відмовлено в силу прямої вказівки закону.
В результаті реорганізації права та обов'язки переходять до нової юридичної особи.
Заміна боржника і кредитора
При цьому в залежності від того, на якій стороні виступало реорганізоване юридична особа, в зобов'язанні відбувається заміна кредитора чи боржника.
Відповідно до Цивільного кодексу України заміна кредитора при реорганізації є видом правонаступництва, що відбувається в силу закону. Моментом переходу прав кредитора до нової організації є момент державної реєстрації новоутвореної виник юридичної особи (при реорганізації у формі приєднання - момент внесення в ЕГРЮЛ запису про припинення діяльності приєднаного юридичної особи).
Зобов'язання, в яких реорганізованих організація є боржником, також переходять до нової організації в повному обсязі. При цьому для кредиторів законом передбачені додаткові гарантії. Зокрема, Цивільним кодексом встановлено обов'язок реорганізованих юридичної особи повідомити в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, про початок процедури реорганізації, а після внесення в ЕГРЮЛ відповідного запису помістити у відповідних засобах масової інформації повідомлення про свою реорганізацію.
Таким чином, повідомлення кредитора про майбутню зміну боржника здійснюється в даному випадку на підставі закону.
При реорганізації слід внести відповідні зміни в записи про права на майно, оскільки організації, якій воно належало до реорганізації, більше не існує.
Звичайно, юридично відбулося правонаступництво і все перейшло в незмінному вигляді до нової юридичної особи. Але, по-перше, в результаті реорганізації може виникнути кілька нових організацій, кожна з яких може стати власником майна, а по-друге, старий власник може зникнути в результаті реорганізації (наприклад, при приєднанні). Крім того, зміни в графу найменування власника майна слід внести для полегшення володіння, користування, а тим більше розпорядження майном.
Перевагами реорганізації перед іншими способами передачі прав або майна є те, що вона дозволяє передати всі зазначені активи в незмінному вигляді.
Підводячи підсумок, слід ще раз зазначити, що переклад договору на іншу організацію може бути як самостійним фактом, так і наслідком настання певних подій (наприклад, реорганізації).
Якщо ж переклад договору на іншу фірму є саме завданням, то і в цьому випадку можна як укласти договір поступки права вимоги або переведення боргу (з дотриманням всіх встановлених правил і обмежень), так і здійснити реорганізацію юридичної особи. Хоча шлях переоформлення договорів і майна шляхом реорганізації є більш складним.
М.Козлова
Юрист комерційної практики
компанії Rightmark group