Площинна і просторова розмітка
Розмітка - операція нанесення на оброблювану заготовку розмічальних ліній (рисок), які визначають контури майбутньої деталі або місця, що підлягають обробці. Точність розмітки може досягати 0,05 мм. Перед розміткою необхідно вивчити креслення розмічається деталі, з'ясувати особливості і розміри деталі, її призначення. Розмітка повинна відповідати таким основним вимогам: • точно відповідати розмірам, зазначеним на кресленні; • розмічальні лінії (ризики) повинні бути добре видно і не стиратися в процесі обробки заготовки. Для установки підлягають розмітці деталей використовують розмічальні плити, під-кладки, домкрати і поворотні пристосування. Для розмітки використовують чертилки, кернери, розмічальні штангенциркулі і рейсмас. Залежно від форми розмічаємо заготовок і деталей примі-няют площинну або просторову (об'ємну) розмітку.
Площинну розмітку виконують на поверхнях плоских деталей, а також на смуговому і листовому матеріалі. При розмітці на заготовку наносять контурні лінії (ризики) за заданими розмірами або за шаблонами.
Просторова розмітка найбільш поширена в махай-ностроеніі і суттєво відрізняється від площинний. Труднощі просторової розмітки в тому, що доводиться не тільки розмічати поверхні деталі, розташовані в різних площинах і під різними кута-ми один до одного, але і пов'язувати розмітку цих поверхонь між собою.
База - що базується поверхню або базова лінія, від якої ведуть відлік усіх роз-рів при розмітці. Її вибирають за такими правилами: • при наявності у заготівлі хоча б однієї обробленої поверх-ності її вибирають в якості базової; • при відсутності оброблених поверхонь у заготовки в ка-честве базової приймають зовнішню поверхню.
Підготовка заготовок до розмітки починається з її очищення щіткою від забруднень, окалини, слідів корозії. Потім заготовку зачищають шліфувальним папером і знежирюють уайт-спіритом. Перед фарбуванням поверхні, яка підлягає розмітці, необхідно переконатися у відсутності на деталі раковин, тріщин, задирок і інших дефектів. Для фарбування поверхонь заготовки перед розміткою викорис-товують такі склади: • крейда, розведений у воді; • звичайний сухий крейда. Сухою крейдою натираючи-ють розмічають необроблені поверхні дрібних неответа-ських заготовок, так як ця забарвлення нетривка; • розчин мідного купоросу; • спиртової лак застосовують тільки при точній розмітці поверхонь невеликих виробів. Вибір фарбувального складу для нанесенні на базову поверх-ність залежить від виду матеріалу заготовки і способу її отримання: • необроблені поверхні заготовок з чорних і кольорових металів, отриманих куванням, штампуванням або прокаткою, окра-шивают водним розчином крейди; • оброблені поверхні заготовок з чорних металів ок-рашівают розчином мідного купоросу, який при взаємодій-наслідком з матеріалом заготовки утворює на її поверхні тонку плівку чистої міді і забезпечує чітке виділення разме-точних рисок; • оброблені поверхні заготовок з кольорових металів забарвлюють швидковисихаючими лаками.
Розмітку за шаблоном застосовують при виготовленні біль-ших партій однакових за формою і розмірами деталей, іноді для розмітки малих партій складних заготовок. Розмітку за зразком використовують при ремонтних робо-тах, коли розміри знімають безпосередньо з вийшла з ладу деталі і переносять на розмічають матеріал. При цьому з огляду на-ють знос. Зразок відрізняється від шаблону тим, що має разове застосування. Розмітку за місцем виробляють. коли деталі яв-ляють сполучаються і одна з них з'єднується з іншого в визна-ділення положенні. У цьому випадку одна з деталей виконує роль шаблону. Розмітку олівцем виробляють по лінійці на заготовках з алюмінію і дюралюмінію. При розмітці заготовок з цих мате-ріалів чертилки не використовують, так як при нанесенні рисок руйнується захисний шар і створюються умови для появи корозії. Брак при розмітці, тобто невідповідність розмірів разме-ченной заготовки даними креслення, виникає через неуважність розмітника або неточності розмічального інструменту, бруд-ної поверхні плити або заготовки.
Рубка металу - це операція, при якій з поверхні заготовки видаляють зайві шари металу або заготовку розрубують на частини. Рубка здійснюється за допомогою ріжу-ного і ударного інстр-румента. Ре-жущім інструментом при рубці служать зубило, Крейцмейселі і Канавочники. Ударний інструмент - слюсарний молоток. Призначення рубки: - видалення з заготовки біль-ших нерівностей, зняття твердої кірки, окалини; - вирубання пазів шпон і мастильних канавок; - оброблення крайок тре-нок в деталях під зварювання; - зрубування головок заклепок при їх видаленні; - вирубання отворів в листо-вом матеріалі. - рубка пруткового, смугового або листового матеріалу. Рубка може бути чисто-вої і чорновий. У першому випадку зубилом за один прохід знімають шар металу товщі-ной 0,5 мм, у другому - до 2 мм. Точ-ність обробки, що досягається при рубці, становить 0,4 мм.
Виправлення і рихтування - операції по виправленню металу, заготовок і деталей, що мають вм'ятини, хвилястість, викривлення і інші дефекти. Правку можна виконувати ручним способом на сталевий правильної плиті або чу-гунной ковадлі і машинним на правильних вальцях, пресах і спец.пріспособленіях. Ручну правку примі-няют при обробці невеликих партій деталей. На підприємствах використовують машинну правку.
Гнучка - операція, в результаті якої заготівля приймає необхідні форму і розміри за рахунок розтягування зовнішніх шарів металу і стиснення внутрішніх. Гнуття виконують вручну молотками з м'якими бойками на гибочной плиті або за допомогою спеціальних пристосувань. Тонкий листовий метал гнуть киянка-ми, вироби з дроту діаметром до 3 мм - плоскогубцями або круглогубцами. Згинанні піддають тільки пластичний матеріал.
Різка (розрізання) - поділ сортового або листового металу на частини за допомогою пиляльного полотна, ножиць або іншого ріжучого інструменту. Розрізання може здійснюватися зі зняттям стружки або без зняття. При розрізуванні металу руч-ної ножівкою, на ножівкових і токарно-відрізних верстатах відбувається зняття стружки. Розрізання матеріалів ручними важільними і механічно-ми ножицями, прес-ножицями, кусачками і труборізом здійснюється без зняття стружки.
Обпилювання - операція з видалення з поверхні заготовки шару матеріалу за допомогою ріжучого інструменту вручну або на обпилювальні верстатах. Основний робочий інструмент при опи-Лівані - напилки, надфілі та рашпилі. За допомогою напилків обробляють плоскі і кріволі-лінійні поверхні, пази, канавки, отвори будь-якої форми. Точність обробки обпилюванням - до 0,05 мм.
При обробці отворів використовуються три види опера-цій: свердління, зенкування, розгортання і їх разновіднос-ти: розсвердлювання, зенкування, цекованіе. Свердління - операція по утворенню наскрізних і глухих отворів в суцільному матеріалі. Виконується за допомогою ре-жущего інструменту - свердла, що здійснює обертальний і поступальний руху щодо своєї осі. Призначення свердління: - отримання невідповідальних отворів з низькими степу-нью точності і класом шорсткості обробленої поверхні-ти (наприклад, під кріпильні болти, заклепки, шпильки і т.д.); - отримання отворів під нарізування різьблення, розгортання і зенкування.
Розсвердлювання - збільшення розміру отвору в суцільно-ном матеріалі, отриманого литтям, куванням або штампуванням. Якщо потрібна висока якість обробленої поверхні, то отвір після свердлі-ня додатково Зенкера і розгортають.
Зенкування - обробка циліндричних і ко-нических попередньо просвердлених отворів в деталях спеціальним ріжучим інструментом - зенкером. Мета зенкерования - збільшення диамет-ра, поліпшення якості обробленої поверхні, підвищення точності (зменшення конусности, овальності). Зенкування може бути остаточною операцією обработ-ки отвори або проміжним майданчиком перед розгортанням третьому отвори.
Зенкування - це обробка спеціальним інструментом - зен-куванням - циліндричних або конічних поглиблень і фасок просвердлених отворів під головки болтів, гвинтів і заклейте-пок. Цекованіе виробляють Цековки для зачистки торців по-поверхонь. Цековки обробляють бобишки під шайби, упор-ні кільця, гайки.
Розгортання - це чистова обробка отворів, забезпечують-вающая найбільшу точність і чистоту поверхні-ти. Розгортання отворів виробляють спеціальним инструмен-те - розгорненнями - на свердлильних і токарних верстатах або вручну.