Складання вироку за змістом ст
За змістом ст. 303 КПК України написання (виготовлення) вироку одним із суддів передує діяльність всього складу суду, який обговорював і дозволяв питання, перелічені в ст. 299 КПК
Вирок - найважливіший акт правосуддя. Він повинен відповідати вимогам закону як за формою, так і за змістом, що передбачає його елементи. Процесуальна форма вироку, строго регламентована законом, служить найбільш повному і точному розкриттю змісту прийнятих судом рішень по даній справі.
Вирок повинен бути логічним, коротким і зрозумілим. Всі обставини справи, зазначені у вироку, і висновки суду, викладені в ньому, повинні логічно випливати з матеріалів справи, безпосередньо розглянутих в судовому засіданні і прийнятих судом. Всі питання, які підлягають вирішенню у справі (ст. 299 КПК України), повинні бути послідовно викладені так, щоб кожне нове положення випливало з попереднього або було логічно пов'язане з ним, щоб не було суперечностей і необгрунтованих і невмотивованих висновків.
Вирок повинен бути написаний від руки або виготовлений за допомогою технічних засобів чітко і ясно. Однозначність формулювань вироку повинна забезпечити однакове його розуміння.
Вирок повинен бути складений в ясних і зрозумілих висловах. У ньому неприпустимо вживання неточних формулювань, використання неприйнятих скорочень і слів, неприйнятних в офіційних документах, а також захаращення вироку описом обставин, які не мають відношення до даної справи.
Наведені у вироку технічні та інші спеціальні терміни, а також вираження місцевого діалекту, повинні бути роз'яснені. З огляду на, що у всіх випадках вирок проголошується публічно, суду при складанні вироку слід уникати викладу в ньому не викликані необхідністю формулювань, в подробицях описують способи вчинення злочинів, пов'язаних з виготовленням наркотичних засобів, вибухових речовин і т.п. а також зазіхають на статеву недоторканність громадян або моральність неповнолітніх (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судовий вирок" 10.
Пленум Верховного Суду України звертає увагу суддів на необхідність неухильного дотримання вимог закону щодо того, що виправлення у вироку повинні бути обумовлені та застереження підписані всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення вироку.
Чи не обумовлені і не підписані суддями виправлення, що стосуються істотних обставин (наприклад, кваліфікації злочину, виду і розміру покарання, розміру задоволеного цивільного позову, виду виправної чи виховній колонії), є підставою для скасування судом вищої інстанції факту вироку повністю або у відповідній частині (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судовий вирок".
Вказівка ч. 2 ст. 303 КПК про написання вироку одним із суддів означає, що вирок в обов'язковому порядку повинен бути виконаний письмово одним із суддів. При цьому спосіб його виготовлення (написаний вирок одразу від руки або виготовлений за допомогою технічних засобів) значення не має.
Необхідно, щоб вирок був написаний грамотно і, в загальноприйнятому сенсі, з дотриманням правил граматики і синтаксису, і юридично відповідає сучасному рівню правових знань. Культура вироку визначається тим, наскільки розбірливо і акуратно написаний вирок, правильно розташований текст, логічно й обгрунтовано викладені виводи11.
У ч. 3 ст. 303 КПК встановлено порядок виправлення помилок у вироку. Вони повинні бути обумовлені та засвідчені підписами всіх суддів в нарадчій кімнаті до проголошення вироку.
Вирок не може бути написаний заздалегідь (в тому числі і в якості "робочий варіант"), до видалення суду в нарадчу кімнату.
Після проголошення вироку суд не має права вносити в нього будь-які виправлення.
Будь-які сумніви і неясності, що опинилися у вироку, вирішуються в порядку, передбаченому ст. 399 КПК. Інші зміни в вирок можуть бути внесені тільки вищим судом в установленому законом порядку.