Поняття і види санкцій
Під санкцією статті (частини статті) КК розуміють ту її частину, в якій зазначаються вид та розмір кримінального покарання, що підлягають застосуванню в разі вчинення особою передбаченого в диспозиції статті злочину.
Залежно від особливостей конструкції санкції в теорії кримінального права розрізняють санкції абсолютно визначені і відносно визначені.
Абсолютно певної визнається санкція, в якій передбачається тільки один, точно визначений вид і розмір покарання або альтернативні точно певні види покарання. При абсолютно певної санкції обмежуються можливості суду щодо індивідуалізації підсудному покарання. Тому в чинному КК немає жодної абсолютно певної санкції.
Щодо певної санкцією вважається така, в якій допускається можливість обрання того чи іншого виду покарання в певних межах між його мінімальним і максимальним розмірами.
При конструюванні щодо певних санкцій використовуються два прийому:
а) в санкції статті вказується тільки максимальний розмір даного виду покарання;
б) в санкції статті встановлюються як мінімальний, так і максимальний розмір даного виду покарання.
Виділяють також санкції поодинокі (з одним основним видом покарання) і альтернативні; прості (без додаткових покарань) і кумулятивні.
Альтернативними вважаються санкції, в яких передбачається можливість призначення винному одного з декількох основних видів покарання, зазначених в законі. Прикладом альтернативної щодо певної санкції може служити санкція ч. 1 ст. 130 КК, згідно з якою образу, тобто приниження честі та гідності іншої особи, виражене в непристойній формі, карається або штрафом у розмірі до сорока тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до трьох місяців, або обов'язковими роботами на строк до ста двадцяти годин, або виправними роботами на термін до шести місяців.
Кумулятивними (підсумовують) вважаються санкції, в яких поряд з основним видом покарання передбачається обов'язкове або факультативне застосування одного або декількох додаткових покарань. Наприклад, згідно зі ст. 155 КК розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя, вчинене особою, яка зобов'язана зберігати факт усиновлення (удочеріння) як службову чи професійну таємницю, або іншою особою з корисливих або інших низинних спонукань, карається штрафом в розмірі до вісімдесяти тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до шести місяців, або обмеженням волі на строк до одного року, або арештом на строк до чотирьох місяців з позбавленням права обіймати певні посади або займаємося виготовленням маться певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.