Конституційне право, як наука і навчальна дисципліна
Конституційне право, як галузь права.
КП - одна з галузей правової системи РФ, що представляє собою сукупність загальнообов'язкових норм, правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, виконання яких забезпечується державою, в тому числі і методами примусу.
Правова система підрозділяється на галузі права, кожна з яких представляє собою відносно самостійну частину правової системи. В юридичній науці основними критеріями поділу права на галузі є предмет правового регулювання.
Предметом конституційного права як галузі українського права є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з закріпленням і регулюванням:
1) основ конституційного ладу РФ, суверенітету народу і форм його здійснення, принципів державного устрою і поділу влади, соц. і світського характеру держави, ідеологічної багатоманітності, верховенства конституції в державі;
2) взаємовідносин між державою і особистістю, правових основ статусу українських громадян, осіб без громадянства та іноземних громадян, які перебувають на території РФ, прав і свобод людини і громадянина, і гарантій їх реалізації:
3) федеративного устрою РФ, складу і компетенції її суб'єктів, виняткової компетенції федерації і предмета спільного ведення федерації і суб'єктів, верховенства федеральних законів над правовими актами суб'єктів і т.д .;
4) організації та функціонування системи органів федеральної державної влади РФ, органів судової влади, а також місцевого самоврядування.
Конституційне право, як наука і навчальна дисципліна.
Наука КП є сукупність, система поглядів, принципів, ідей, уявлень, наукових знань про КП як галузі права і регулюються її нормами суспільних відносинах. Це найбільш загальне поняття науки конституційного права, і воно при заміні деяких термінів прийнятно для визначення будь-який інший юридичної науки. Сказане обумовлено тим, що наука конституційного права лише частина вчення про право, вона справедливо розглядається як одна з галузей правознавства (науки про право) і на неї поширюються всі ознаки, що характеризують правознавство в цілому.
Предмет науки конституційного права складає те, на що спрямоване дослідження в процесі вивчення дійсності. Цей предмет умовно можна поділити:
• на норми конституційного права, що складають у сукупності галузь права;
• регульовані цими нормами суспільні відносини.
Наука конституційного права вивчає:
• все конституційно-правові інститути в їх історичному розвитку, в динаміці, тобто. Е. Не тільки діючі конституційно-правові норми, а й ті, які мали місце на попередніх етапах розвитку держави, а також те, наскільки минулий досвід може бути використаний в нині і в майбутньому;
• не тільки окремі норми, а й їх об'єднання, в тому числі закономірності розвитку галузі КП, її характерні риси та особливості конституційно-правових відносин;
• властеотношения - відносини, пов'язані із здійсненням держ. влади; територіальні межі здійснення держ. влади, розподіл влади між окремими територіями, суб'єктами Федерації, відносини людини і держави;
• питання, пов'язані з вищими інтересами людини, суспільства і держави.
Методи КП: порівняння, історичний, соціологічний, статистичний
3. Конституційно-правові відносини: поняття, структура, особливості.
Суспільні відносини, що регулюються нормами КП, є конституційно-правовими відносинами.
Для суспільних відносин і правовідносин характерна наявність як мінімум двох суб'єктів. Суб'єктами кп-відносин виступають:
- народ (проведення референдумів, виборів до вищих органів Федерації); - українське федеративну державу; - суб'єкти Україна (республіки, краю, області, АТ); - адміністративно-територіальні одиниці (райони, міста, райони в містах); - державні органи законодавчої, виконавчої та судової влади; - органи місцевого самоврядування; - Президент України - глава української держави; - громадські об'єднання громадян (партії, громадські організації);
Конституційно-правові відносини виникають, змінюються або припиняються в зв'язку з певними обставинами, умовами, які називали юридичними фактами. Залежно від ставлення до волі людей юридичні факти поділяються на події і дії. Події - це явища, які не залежать від волі людини. Під діями же розуміються юридичні факти, які відбуваються з волі людей (народження і смерть людини, які тягнуть за собою виникнення або припинення конституційно-правових відносин громадянства).
Коло конституційно-правових відносин широкий. Найбільш поширеним критерієм класифікації в юридичній науці є суб'єкти конституційно-правових відносин. Залежно від суб'єктів всі ці відносини можуть бути поділені на групи, однією з сторін в яких є перераховані вище суб'єкти.
Кп - відносини класифікуються за цільовим призначенням (правовстановлювальних, правоохоронні), за часом дії (термінові, постійні) та ін.
4. Норми конституційного права: поняття, структура, особливості.
Загальна характеристика місця і ролі КП дозволяє правильно підійти до визначення сутності, особливостей і властивостей конституційно-правових норм, інститутів і відносин. Поряд з тим, що їм притаманне все те, що відноситься до будь-якої правової норми, вони мають і свою специфіку, яка визначається насамперед своєрідністю їх об'єкта.
Конституційно-правові норми - це загальнообов'язкові правила, встановлені або санкціоновані державою, забезпечені гос. примусом або його загрозою і регулюють конституційний лад країни. Ці норми містяться насамперед в конституції як вищому і основному законі країни, ФКЗ, ФЗ, і ін.
Особливостями конституційно-правових норм є: а) їх особлива важливість і значимість, оскільки в них йдеться про правове регулювання особливого зрізу суспільних відносин, пов'язаного з конституційним устроєм; б) широта охоплення багатьма з них регульованих сфер і проблем; в) порівняно велику питому вагу норм загального характеру, які передбачають видання на їх основі ще і інших норм, які роз'яснюють, конкретизують і розвивають ці загальні норми; г) переважання в них імперативного (наказового) характеру правового регулювання, на відміну від дозволительного, який широко використовується в КП лише при визначенні прав і свобод людини; е) найвища юридична сила більшості цих норм, що володіють у своїй дії пріоритетом перед іншими правовими нормами; ж) часте відсутність у цих нормах таких звичайних структурних елементів правових норм, як гіпотез (тобто умов застосування норм) і особливо санкцій; з) особливий порядок і процедура прийняття, зміни та скасування цих норм в порівнянні з іншими правовими нормами.