Як я жив у дитбудинку - студопедія
Людина спить і спросоння починає крутити но-гами. Мені стало дуже прикро, а меблі у нас була вся залізна - залізні лавки. Вок-руг мене стояли хлопці, які були старші за мене. Я врізав їм цієї лавкою. З тих пір я по-
лучіл прізвисько «псих». Більше мене ніхто не чіпав. Потім помінявся директор дитбудинку. Прислали одного з учнів Макаренко. Він на-чал у нас вводити систему макаренцев. Мене через брали головою ради командирів, а в дитбудинку було 400 осіб. Якщо згадати «Пе-дагогіческую поему», там був Карабанов. Я був таким ось Карабанова. Познайомився з його про-тотіпом на прізвище Калабалін, спеціально ез-дил для цього в Москву.
Обладналися гуртожитку для самотнім-ких матерів, і їм надавалася єдино-тимчасова матеріальна допомога.
Федоров С.Г. Указ. соч.
Працівниці заводу «Червоний богатир» (Москва), які взяли на виховання дітей-сиріт, батьки яких загинули гітлерівськими загарбниками, (1942 р.Фото Я. Доренського)
Хоча офіційні органи не мають у своєму розпорядженні точних даних про кількістю-стве безпритульних вУкаіни, фахівці вважають, що в кожному великому городеУкаіни від 20 до 45 тис. Безпритульних дітей і підлітків. Тільки в Москві їх близько 60 тис. Для них створено лише 6 притулків, від 10 до 50 кой-
Сьогодні проблема сирітства затра-гивает багато країн на всіх конті-нент планети - одні в більшій сте-пені, інші в меншій. Так, амери-Канський дослідники відзначають, що по всьому світу лікарні, пологові будинки, спеціальні заклади заповнені кинутими немовлятами. В раз-них країнах і різні фахівці їх називають по-різному: «відмовні діти», «казенні немовлята», «народжені, щоб бути покинутими», «веч-ні новонароджені» та ін. За даними міжнародних експертів ООН, від-Відзначається помітне зростання числа кинутих дітей в країнах Західної та Східної-точної Європи.
Здавалося б, кількість сиріт має знижуватися пропорційно со-кращения чисельності населення. Але у нас воно чомусь зростає (рис. 33). Незважаючи на катастрофічне зниження народжуваності (дитяче населеніеУкаіни скорочується щороку приблизно на 1 млн), число дітей-сиріт віз-розтане (щорічно населення дитячих установ України збільшується на 5 тис.). Сьогодні вУкаіни чисельність сиріт (за максимальними оцінками - близько 5 млн) майже зрівнялася з населенням Фінляндії (5,2 млн).
Мал. 33. Число дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (в тис.) 155
Жодна країна світу не знала в XX в. таких потрясінь, як Україна. З 1914 року і до кінця 1940-х рр. загинуло близько 70 млн наших співвітчизників
157 Цит. по: Маркова С.А. Історія розвитку корекційної освіти в Мелітопольській області
(Www.ooipkro.ru).
Основних причин стрімкого зростання безпритульності в наш час експерти називають три:
1) катастрофічне зниження рівня життя населення, при якому ро-ники вже не в змозі прогодувати сім'ю, діти перетворюються в основ-них «видобувачів» 158 або стають зайвими ротами;
2) духовну кризу суспільства, перед-
який вважає кардинальна зміна
системи цінностей, трансформація то-
варіщества і взаємодопомоги в стяжа-
тельство і насильство, витіснення культу
праці культом успіху;
Пропаганда насильства по телебаченню і поширення психології збагачення, причому збагачення одномоментного і бажано без додатку-ня зусиль, особливо сильно вплинули на ту частину молодого населення стра-ни, яка, по-перше, ще не завершила повний цикл первинної соціа-лізації, по- друге, проходила її в несприятливих умовах.
Діти з неблагополучних сімей і бідних регіонів все одно будуть бе-жати в Москву. Тому, що в мегаполісі легше прогодуватися і легше спря-таться. І тому, що на місцях, незважаючи на наявність притулків та центрів допомоги, проблеми бездоглядності не вирішені. Вони просто переправлені в Москву.
Фахівці виділяють і інші причини виникнення безпритульності:
♦ психологічні причини виражаються в збільшенні числа дітей,
мають виражені психофізичні аномалії, риси асоціаль-
У більшості з 1 млн бездоглядних дітей, зафіксованих Мінпраці (а оцінки у кожного відомства, як ми пам'ятаємо, різні), батьки - алкоголіки. Більше 5% таких дітей - основні годувальники в родині.
ного поведінки. Деякі вчені співвідносять їх з генетичним перед- розташуванням. Серед підростаючого покоління такі діти склад-ляють 3-5% 159.