Податкова система Укаїни

Податковий кодекс Укаїни (далі - ПК) визначає податок як обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів з метою фінансового забезпечення діяльності держави і (або) муніципальних утворень (п. 1 ст. 8). Дане визначення передбачає наступні основні моменти:
  • твердження податків - прерогатива законодавчої влади;
  • податок є індивідуально безоплатним;
  • відзначається односторонній характер встановлення податку;
  • сплата податку як обов'язок платника податку не породжує зустрічного обов'язку держави;
  • податок стягується на умовах безповоротність;
  • мета стягування податку - забезпечення державних витрат взагалі, а не якогось конкретного витрати.
Елементи оподаткування. Податок - це складна система відносин, що включає в себе ряд елементів. Згідно НК при встановленні податків повинні бути визначені всі елементи оподаткування (п. 6 ст. 3). Елементи оподаткування діляться на три групи:
  1. основні (обов'язкові) елементи податку, які завжди повинні бути вказані в законодавчому акті при встановленні податку. Згідно ст. 17 НК податок вважається встановленим лише в тому випадку, коли визначені платники податків і елементи оподаткування: об'єкт оподаткування, податкова база, податковий період, податкова ставка, порядок нарахування податку, порядок і терміни сплати податку;
  2. факультативні елементи, які не обов'язкові, але можуть бути визначені законодавчим актом по податках (наприклад, податкові пільги);
  3. додаткові елементи, які не передбачені в обов'язковому порядку для встановлення податку: предмет податку, масштаб податку, одиниця податку, джерело податку, податковий оклад і ін.

Основні елементи оподаткування. До основних (обов'язкових) елементів податку відносяться:

а) суб'єкт оподаткування (платник податків) - особа, на яке відповідно до ст. 19 НК покладено обов'язок сплачувати податки (або збори). Згідно з українським законодавством суб'єктами оподаткування є організації і фізичні особи. Податок може бути сплачений безпосередньо самим платником податків або утриманий у джерела виплати доходу;

б) об'єкт оподаткування - це дія, подія, стан, який обумовлює обов'язок суб'єкта заплатити податок (наприклад, вчинення обороту з реалізації товару, володіння майном, здійснення угоди купівлі-продажу, вступ в спадок, отримання доходу і ін.);

в) податкова база. Вона являє собою кількісне вираження предмета оподаткування і є основою для обчислення суми податку (податкового окладу), так як саме до неї застосовується ставка податку.

У ст. 53 НК дається визначення податкової бази: вона являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта оподаткування. Відповідно різняться податкові бази з вартісними показниками (сума доходу); з об'ємно-вартісними показниками (обсяг реалізованих послуг); з фізичними показниками (обсяг видобутої сировини);

г) податковий період - термін, протягом якого формується податкова база і остаточно визначається розмір податкового зобов'язання;

д) податкова ставка - розмір податку на одиницю оподаткування. Ставки податку слід класифікувати з урахуванням різних факторів.

Так, в залежності від способу визначення суми податку ставки діляться на рівні (для кожного платника податків встановлюється рівна сума податку); тверді (на кожну одиницю оподаткування визначено фіксований розмір податку, наприклад, 70 руб. за 1 кв. м площі); процентні (з кожної гривні передбачений певний відсоток податкового зобов'язання). Залежно від ступеня змінності ставок податку розрізняють ставки загальні; підвищені; знижені (наприклад, при загальній ставці ПДВ 20% передбачена знижена ставка 10%). Залежно від змісту ставки можуть бути маргінальними (такі ставки безпосередньо встановлені в нормативному акті про податок); фактичними (вони визначаються як відношення сплаченого податку до податкової базі); економічними (визначаються як відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу);

е) порядок обчислення податку. Існують дві системи обчислення податку: некумулятивною (обкладення податкової бази передбачається частинами) і кумулятивна (обчислення податку проводиться наростаючим підсумком з початку періоду);

ж) порядок сплати податку. тобто спосіб внесення суми податку до відповідного бюджету (позабюджетний фонд). Він передбачає вирішення таких питань:
  • напрямок платежу (в бюджет або позабюджетний фонд);
  • засоби сплати податку (в рублях, валюті);
  • механізм платежу (в безготівковому або готівковому порядку, в касу збирача податку та ін.);
  • особливості контролю сплати податку.
Належна до сплати сума податку в установлені терміни перераховується платником податків або іншим зобов'язаним особою (ст. 58 НК). При цьому на зобов'язану особу може бути покладено уявлення в податковий орган податкової декларації та інших документів (ст. 24 НК). Основними способами сплати податку є:
  • сплата податку за декларацією (на платника податків покладається обов'язок уявити у встановлений термін до податкового органу офіційну заяву про свої податкові зобов'язання - податкову декларацію);
  • сплата податку у джерела доходу (моменту отримання доходу передує момент сплати податку; це як би автоматичне утримання, безготівковий спосіб);
  • кадастровий спосіб сплати податку (податок стягується на підставі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна; в цьому випадку встановлюються фіксовані терміни внеску податкового платежу);

з) терміни сплати податків і зборів. Згідно ст. 57 НК вони встановлюються стосовно до кожного податку і збору. Терміни сплати визначаються календарною датою або закінченням періоду часу, який обчислюється роками, кварталами, місяцями, тижнями і днями, а також вказівкою на подію, яка повинна настати або відбутися, або дія, яка повинна була вчинена.

а) вилучення - податкові пільги, які виводять з-під оподаткування окремі предмети (об'єкти) оподаткування;

б) знижки - пільги, що скорочують податкову базу;

г) інвестиційний податковий кредит - така зміна терміну сплати податку, при якому організації за наявності відповідних підстав надається можливість протягом певного терміну і в конкретних межах зменшувати свої платежі з податку. Надалі поетапно платник податків погашає свою заборгованість за кредитами і нарахованими відсотками. Порядок і умови надання інвестиційного податкового кредиту визначені у ст. 67 НК.

Додаткові елементи оподаткування. У число таких елементів входять:

а) предмет податку - реальна річ (земля, автомобіль, інше майно) і нематеріальне благо (державна символіка, економічні показники та ін.);

б) масштаб податку - встановлена ​​законом характеристика (параметр) вимірювання предмета податку. Масштаб податку визначається за допомогою вартісних і фізичних характеристик. При вимірі доходу або вартості товару в якості масштабу податку використовують грошові одиниці, при обчисленні акцизів на алкоголь - фортеця напоїв, при визначенні податку з власників автотранспортних засобів - потужність двигуна, об'єм двигуна або вага автомобіля;

в) одиниця податку. Як додатковий елемент податку вона тісно пов'язана з його масштабом і використовується для кількісного вираження податкової бази. Одиницею податку слід вважати умовну одиницю прийнятого масштабу: при оподаткуванні податком земель - це гектар, квадратний метр; при оподаткуванні доданої вартості - рубль; при обчисленні податку з власників автотранспортних засобів - кінська сила;

г) джерела податку - резерв, який використовується для його сплати. Джерелом є дохід і капітал платника податків; стосовно господарської діяльності підприємства - такі економічні показники, як собівартість, фінансовий результат, прибуток і т.д .;

д) податковий оклад - сума, яку вносить платником до державної скарбниці за єдиним податком.

Класифікація податків. Угруповання податків за методами їх встановлення і справляння, характеру застосовуваних ставок і об'єктів оподаткування і т.д. являє собою класифікацію податків. Вона може бути проведена за наступними критеріями.

1. За способом стягнення виділяють:

а) прямі податки, які стягуються безпосередньо з доходів або майна платника податків. Кінцевим платником прямих податків є власник майна (доходу). Ці податки поділяються:
  • реальні прямі податки, що сплачуються з урахуванням не дійсного, а передбачуваного середнього доходу платника (наприклад, податки на майно юридичних і фізичних осіб);
  • особисті прямі податки, що стягуються з реально отриманого доходу з урахуванням фактичної платоспроможності платника податків (наприклад, податок на прибуток організацій);

б) непрямі податки, які включаються в ціну товарів, робіт, послуг.

Остаточним платником непрямих податків є споживач товарів, робіт, послуг. У свою чергу, непрямі податки поділяються:
  • на непрямі індивідуальні податки, якими обкладаються строю певні групи товарів (наприклад, акцизи);
  • непрямі універсальні податки, якими обкладаються в основному усі товари, роботи, послуги (наприклад, ПДВ);
  • фіскальні монополії, поширювані на всі товари, виробництво і реалізація яких зосереджені в державних структурах;
  • мита, якими обкладаються товари та послуги при перетині державного кордону (експортно-імпортні операції).

2. В залежності від органу, який встановлює і має право змінювати і конкретизувати податки, розрізняють:

а) федеральні (загальнодержавні) податки, які визначаються законодавством країни і є єдиними на всій її території;
б) регіональні податки, які встановлюються відповідно до законодавства країни законодавчими органами її суб'єктів;
в) місцеві податки, які вводяться відповідно до законодавства країни місцевими органами влади.

3. За цільової спрямованості введення податків розрізняють:

а) абстрактні (загальні) податки, призначені для формування доходів державного бюджету в цілому;
б) цільові (спеціальні) податки, які вводяться для фінансування конкретного напрямку державних витрат.

4. В залежності від суб'єкта-платника податків податки поділяються:

а) на стягуються з фізичних осіб (наприклад, податок на доходи фізичних осіб);
б) стягуються з юридичних осіб (наприклад, податок на прибуток організацій);
в) суміжні податки, які сплачують як фізичні, так і юридичні особи (наприклад, земельний податок).

5. В залежності від методу оподаткування виділяють:

а) рівні податки, які характеризуються однаковою сумою податку для кожного платника податків;
б) пропорційні податки, що стягуються за єдиною ставкою при будь-якому розмірі доходу;
в) прогресивні податки, які характеризуються підвищенням ставки зі збільшенням бази оподаткування;
г) регресивні податки, ставка яких зменшується з ростом величини об'єкта оподаткування.

6. В залежності від податкової бази податки можна поділити:

а) на сукупні податки, які стягуються, наприклад, з майна одного платника податків (податок на майно підприємства);
б) часткові податки - вони застосовуються по відношенню до окремого виду майна (наприклад, до землі);
в) брутто-податки, тобто податки, при обчисленні яких виходять з активу балансу підприємства, включаючи і позикові кошти;
г) нетто-податки (чисті податки) - вони стягуються з різниці між усім майном і залученими коштами.

7. За рівнем бюджету, до якого зараховується податковий платіж, виділяють податки:

а) закріплені, які повністю надходять в той чи інший бюджет (наприклад, митні збори);
б) регулюють, які надходять одночасно в різні бюджети в пропорції, визначеної законодавством (наприклад, податок на прибуток організацій).

8. По порядку введення податки діляться:

а) на загальнообов'язкові, що стягуються на всій території країни незалежно від бюджету, в який вони надходять (податок на доходи фізичних осіб);
б) факультативні, які передбачені основами податкової системи, але їх введення і стягування перебувають в компетенції регіональних та місцевих органів влади (ліцензійні збори).

Податкова політика і податкова система. Сукупність податків і зборів, що стягуються в установленому порядку, є податкову систему країни. Встановлена ​​НК податкова сістемаУкаіни приведена на рис. 18.4. Оптимально побудована податкова система повинна, з одного боку, забезпечувати фінансовими ресурсами потреби держави, а з іншого - не тільки не знижувати стимули платника податків до підприємницької діяльності, а й зобов'язувати його до постійного пошуку шляхів підвищення ефективності господарювання. Досягненню цієї мети багато в чому сприяє податкова політика, яка являє собою сукупність економічних, фінансових і правових заходів держави щодо формування податкової системи країни.

Податкова система Укаїни

Інститут економіки і права Івана Кушніра

Схожі статті