Не розумію, що мене все ще утримує в стосунках
Привіт, Катерина. Я заплуталась. Мені немає спокою від думок, що я два роки тому зробила помилку. Моя помилка - це зустріч з Миколою (Микола мій цивільний чоловік). У нас народилася в цьому році дочка, як би ось вона сім'я, але немає, мене весь час турбують думки про те, що він не та людина, яка мені потрібна. Було за два роки спільного життя багато "пристрастей". Було безліч образ і образ в мою сторону, але я закривала очі і на побої ( "незначні" побої по обличчю). Що мене тримало? мабуть, це і є любов? Я не розуміла. Я йшла, але мене все одно до нього тягнуло. Мене як чоловік він більше не цікавить, його немає, я і не сумую. Але всередині щось душить, і зробити останнє "прощай" чомусь не можу. як мені бути?
Ірина, Рівне, 26 років
Катерина Кондратьєва
Ви вже зробили великий крок, зізнавшись собі чесно, що ви не любите чоловіка. Наступні кроки можуть для вас полягати в пошуку причин того, що вас все ще утримує в цих відносинах. Спробуйте відповісти собі на питання: Як ви ставитеся до самотності? Чи боїтеся ви його? Як ви оцінюєте власні шанси щодо подальшого благоустрою власного особистого життя? Залежите ви фінансово від чоловіка? Чи є страх першої зробити крок для переривання відносин, адже в такому випадку саме вас чоловік буде звинувачувати за нескладний сімейне життя? Можливо, вас також зупиняє страх громадського осуду за такий вибір або страх за можливі докори дитини, коли вона підросте. Спробуйте скласти для себе повний список причин, якими ви себе утримуєте в стосунках. Після цього добре б класифікувати їх на теми, наприклад, психологічні причини, організаційно-побутові, фінансові. Чим краще ви будете усвідомлювати їх, тим простіше буде їх вирішувати одна за одною. Навпаки кожної з причин пропишіть, яким чином ви можете її вирішити, хто або що вам в цьому може допомогти. Далі можна буде скласти план, згідно з яким ви будете позбавлятися від проблем, органічно наближаючи себе тим самим до завершення відносин. Успіхів!
З повагою, Катерина Кондратьєва.